§ 3. Адміністративно-територіальний устрій України

Інститут адміністративно-територіального устрою нашої держави знайшов своє нормативне закріплення у ст. 133 Конституції України. Без перебільшення його слід вважати одним із найбільш важливих політико-правових інститутів держави, бо він безпосередньо торкаєть­ся суттєвих інтересів населення країни.

Адміністративно-територіальний устрій України набув завершено­го вигляду у процесі розвитку держави. Проте він уже не повною мірою відповідає політичним і соціально-економічним реаліям, які склалися в Україні, оскільки переважно був створений ще в 1930-х роках. На цьому ж етапі розвитку відбуваються значні зміни, які стосуються майже всіх сторін державного і громадського життя. Це і впроваджен­ня в економіку країни ринкових механізмів, і загострення політичних процесів, і багато чого іншого.

Термін «адміністративно-територіальний устрій» не можна ото­тожнювати з поняттям «територіальна організація держави», яке озна­чає побудовану за територіальними принципами державну організацію суспільства і передбачає насамперед поділ території держави на ви­борчі, військові округи, адміністративно-територіальні одиниці тощо. Поряд із поняттям «адміністративно-територіальний устрій» вжива­ється і термін «адміністративно-територіальний поділ», хоч ці по­няття не є синонімами, бо друге означає процес поділу території держави на адміністративно-територіальні одиниці, а поняття «адмі­ністративно-територіальний устрій» органічно поєднує два елементи державності: територіальний поділ і систему державних органів. Таким чином, адміністративно-територіальний устрій слід визна­чати як обумовлений завданнями та функціями держави і проведений з урахуванням природно-історичних, економічних, національних та інших особливостей поділ території держави на окремі частини, згідно з яким будується система місцевого самоврядування, інших державних і недержавних органів з метою забезпечення їх практич­ної діяльності.

Згідно зі ст. 133 Конституції України, до системи адміністративно- територіального устрою держави входять: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. У переліку адміністративно-територіальних одиниць у Конституції не називають­ся сільські і селищні ради. Вони збереглися й через свою виняткову необхідність мають бути збережені в майбутньому. Стаття 133 Консти­туції у зв’язку з цим потребує відповідних змін.

Система адміністративно-територіального поділу України побудо­вана на базі координації та субординації, створення структурних рівнів (ланок). Для сучасної системи адміністративно-територіального устрою України характерні три структурні рівні: вища ланка — Автономна Республіка Крим, область, міста зі спеціальним статусом (Київ і Се­вастополь); середня ланка — район, місто обласного підпорядкування; низова ланка — місто районного підпорядкування, селище (селище міського типу), село, сільрада, селищна рада.

Уперше в Україні області були створені в 1932 році. Перелік об­ластей та міст, що мають спеціальний статус, міститься в Конституції України ( ч. 2 ст. 133). До складу України входять Автономна Респуб­ліка Крим та 24 області: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одесь­ка, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Хер­сонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська, міста Київ та Севастополь. Території областей поділяються на райони. На території області розташовуються міста, що підпорядковуються без­посередньо обласним органам. Звичайно області іменуються за назвою обласного центру (винятком є Закарпатська та Волинська).

У системі адміністративно-територіального устрою найбільшими одиницями є Автономна Республіка Крим та області. Найбільшими за територією є Одеська область — 33,3 тис. кв. км, Дніпропетров­ська, Чернігівська — 31,9 і Харківська — 31,4 тис. кв. км; наймен­шими: Чернівецька — 8,1 тис. кв. км, Закарпатська — 12,8 і Терно­пільська —13,8 тис. кв. км області. За кількістю населення найбіль­шими є такі області: Донецька — 4841,1 тис. чол., Дніпропетровська — 3567,6, Харківська — 2914,2 тис. чоловік.

В Україні є два міста — Київ та Севастополь — зі спеціальним стату­сом (ч. 3 ст. 133), який визначається законами України. 15 січня 1999 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про столицю України — місто- герой Київ». Закон про місто Севастополь поки що не прийнятий.

Важливого значення набувають міста обласного і районного під­порядкування. У них містяться об’єкти промислового виробництва, науки, культурно-освітні установи та інші об’єкти, без яких неможли­ве функціонування міст. В Україні всього 457 міст. Невеликі міста й, передусім, районні центри потребують державної підтримки.

Важливе місце в системі адміністративно-територіального устрою України належить районам. Ця ланка пов’язує обласні й республікан­ські органи з міськими, селищними та сільськими радами, підприєм­ствами, організаціями тощо. Кожен із районів є економічно цілісним комплексом зі своєю соціальною інфраструктурою. Нині в Україні на­лічується 608 районів, із них в містах — 118. Найбільше районів у міс­ті Києві — 10, в Дніпропетровській області — 18, Донецький —21. Найбільшим сільським районом є Голопристанський Херсонської об­ласті — 3435 кв. км, а найменшим — Воловецький Закарпатської об­ласті — 544 кв. км. Найбільш населеним районом є Харківський — близько 225 тис. чол., а найменш населеним — Верхньорогачинський Херсонської області — близько 15 тис. чоловік.

В Україні є понад 10 тис. сільських рад і 784 селищних. Територія сільради (селищної ради) — це не тільки села (селища), але й навко­лишні землі, які використовуються для сільськогосподарського ви­робництва.

Дуже гострою є проблема так званих неперспективних сіл. Кожно­го року з обліку знімаються десятки населених пунктів, що має нега­тивні наслідки — економічні, демографічні та ін.

В Україні система поділу населених пунктів на сільські й міські є гнучкою, а це забезпечує їх безперешкодний перехід із однієї катего­рії в іншу. У цілому цей поділ населених пунктів на сільські та міські залежить від того, чи пов’язано населення з сільськогосподарським виробництвом, а також від територіальних кордонів та кількості на­селення. Усього в Україні за станом на 1 березня 2006 р. налічувалося 27 188 сіл і 1364 селищ.

Таким чином, з огляду на складність соціально-економічних та по­літичних процесів, що відбуваються в Україні, система адміністративно- територіального поділу потребує свого подальшого удосконалення та законодавчого врегулювання.

 

Контрольні запитання

1. Розкрийте конституційні принципи територіального устрою України.

2. У чому полягає відмінність між унітарною державою, федерацією, конфедерацією?

3. У чому полягають особливості конституційно-право­вого статусу Автономної Республіки Крим?

4. Проаналізуйте адміністративно-територіальний устрій України.